DATADIVERCITY

З Новим роком!

Fri, 01 Jan 2010 14:21:00 GMT

Вчора ми, хто як, дивилися класику німецького телебачення, англійський скетч "DINNER FOR ONE" (1963 p.), який на німецьких і скандинавських каналах уже довгі-довгі роки транслюють кожного Сильвестра (Цей ролик навіть потрапив у книжку Гінеса як найчастіш повторювана телепродукція).
А вже ввечері вирушаємо за маршрутом як слідує: Київ-Славське-Львів-Київ. Веселих Свят!

Vogueing: PARIS IS BURNING, 1987, NYC (9/9)

Tue, 29 Dec 2009 20:40:12 GMT

Документальне кіно "Париж у полум'ї ", як на мене, квінтесенція (поп)культури до 2010-х.

via Lady Gaga @ SPEX

Mon, 28 Dec 2009 20:23:45 GMT

Герта Мюллер

(перекладено в рамках семінару і досі лежало мертвим прахом у компі)

Німецький проділ та німецькі вуса.

Недавно один мій знайомий повернувся із ближнього села. Там він провідував своїх батьків. У селі увесь день смеркало, говорив він. Не наставав ані день, ані ніч. Присмерки були ні вечірні, ні ранкові. Присмерки – на обличчях людей.

Він нікого не впізнавав, хоча жив у цьому селі багато років. У людей були однакові сірі обличчя. Навмання проходив повз них. Вітався, але вони не відповідали. Безперервно наштовхувався на стіни та загорожі. Іноді проходив крізь будинки, поставлені впоперек дороги. Усі двері затраскувалися за ним з рипом. Коли попереду уже не було дверей, він знав, що знову на вулиці. Люди говорили, проте він не розумів їхньої мови. Також не міг розібрати: ішли вони далеко від нього, чи поруч, рухалися у його бік, чи у протилежний. Він почув стукіт ціпком по стіні та запитав у якогось чоловіка, де його батьки. Чоловік сказав довге речення, у якому декілька слів римувалися, та показав ціпком в нікуди.

Під жарівкою була вивіска, на якій писало – Перукарня. Перукар вилив воду з білою піною з мийниці крізь двері на вулицю. Мій знайомий зайшов усередину. На лавках сиділи старі чоловіки та спали. Коли наставала їхня черга, перукар визивав їх за прізвищем. Від його гукання прокидалося декілька сплячих та хором повторювало вигукнуте прізвище. Визваний просинався і в той час, як він сідав у крісло перед дзеркалом, інші знову засинали.

– Німецький проділ? – запитав перукар.

Старий кивнув та мовчки подивився у дзеркало. Чоловіки спали на лавках, немов не дихаючи. Вони сиділи непорушно як трупи. Усередині було чути звук ножниць.

Перукар вилив воду з мийниці крізь двері на вулицю. Мій знайомий стояв дуже близько до струменя води. Спиною він спирався до рами дверей. Перукар випнув губи, неначе для свисту. Він не свиснув. Суворо глянув на обличчя сплячих. Тоді прицмокнув язиком. Раптом перукар вигукнув прізвище його батька. Декілька чоловіків проснулось і з широко розплюснутими очима повторили хором це прізвище. Чоловік з сірим обличчям та темними закрученими вусами встав та підійшов до крісла. Чоловіки на лавках знову заснули.

– Німецький проділ? – запитав перукар.

– Німецький проділ та німецькі вуса, – сказав чоловік. Усередині пролунав звук ножиць і закручені кінчики вусів впали на землю.

Мій знайомий підійшов навшпиньки до крісла. “Тату”, – сказав він, та чоловік у кріслі втупив свій погляд на нього у дзеркалі. Той постукав пальцем по його плечі. Чоловік перед дзеркалом ще більше втупився у дзеркало. Перукар широко розвів ножиці у повітрі. Махнув відігненою п’ятірнею і прокрутив їх навколо великого пальця. Мій знайомий повернувся на своє місце і знову сперся спиною до рами дверей. З відігненими пальцями перукар намилив пензликом щетину чоловіка у кріслі. Між обличчями перед дзеркалом у повітрі літала сіра пилюка. Перукар вилив воду з миски крізь двері на вулицю. Чоловік прошмигнув поряд зі струменем води крізь двері. Мій знайомий вийшов навшпиньки. Чоловік ішов перед ним, чи це був не той чоловік? Сумерки наблизились впритул до його обличчя. Він не бачив, чи ця особа приближалася чи віддалялася. Тоді помітив, що чоловік від нього віддалявся, проте це його віддаляння виглядало як провалювання, хоча вулиця була пологою. Мій знайомий наштовхувався на багато огорож і стін. Він ішов у напрямку вокзалу крізь багато збудованих впоперек дороги будинків.

Під час ходи у нього сильно боліла спина й він збагнув, що дуже довго спирався до рами дверей. Відчув біль у пальцях і збагнув, що штовхав багато дверей. Коли потяг наблизився до станції він відчув сильний біль у горлі та збагнув, що протягом усього часу розмовляв сам із собою.

Він не бачив залізничного провідника. Хоча той свистів довго та пронизливо. Потяг наближався та здійняв сильний вітер. Потяг свиснув коротко і хрипко. Між сумерками і парою потяга, впритул до колії стояло дерево. Дерево було висохлим. На його стовбурі все ще висіла табличка. Мій знайомий, рушаючи в потязі, побачив, що на табличці не була написана як раніше назва села, а лише – “ВОКЗАЛ”.

Переклад В. Лозинського

Wed, 23 Dec 2009 23:27:20 GMT

Еріх Фрід

Залізний раціон

Якщо несправедливість
порізати на багато шматків
яким завтовшки буде шматок
на моєму насушному хлібі

З 17 по 22 травня 1966

Із Дананґу
впродовж п’яти днів
щоденно повідомляли:
Час від часу поодинокі постріли.

На шостий день повідомили:
У боях останніх п’яти днів
у Дананзі
на даний момент загинуло біля тисячі осіб.

Укорінення

білі руки
руде волосся
голубі очі

біле каміння
червона кров
голубі губи

білі кістки
червоний пісок
голубе небо

В Пентагоні

Вони обраховують
масу Ніщо
курс вибухів
період ділення
інтелігенції
та трансформацію
людей на реактивну пилюку
для збереження енергії
існуючого порядку.

Зі збірки “і В’єтнам і” ( Берлiн, 1966)

Даніель Фальб

це місцеве збіжжя

це місцеве збіжжя було натуральним ресурсом, цей жест - етнічним
у пришвидшенні людської каруселі, а ти,
                                               на якому обличчі верхи ти

скачеш?

репортаж з конкурсу краси почався з оцієї миті.

                                                до реконструкції у залі тимчасово мешкали
мігранти, а тепер знову.

ми вирушили, ми виглядали просто захоплююче, я або
ти. інтернаціональне обличчя було одразу

пропуском у світ, але хто ж тут дивиться телевізор.
і під відкритим небом цих резервацій, цієї party,
ми стояли по коліна в траві і я не знав,
                                                                        де мені
шукати.

Зі збірки die räumung dieser parks (2004, Kookbooks)

Переклав з німецької Василь Лозинський

DATADIVERCITY ON RADIO_KAFKA

Fri, 18 Dec 2009 12:42:37 GMT

16 грудня о 19:30 - ІНША РОБОТА. Вечір соціальної лірики

Mon, 14 Dec 2009 13:14:49 GMT

“ІНША РОБОТА”
-

Вечір соціальної лірики
-
16 грудня 2009 р., 19:30
-

Фундація ЦСМ,

Староакадемічний корпус НаУКМА,

вул. Сковороди, 2

Читають:

Катерина Бабкіна, Ярослав Гадзінський, Богдан-Олег Горобчук, Олег Коцарев, Дмитро Лазуткін, Василь Лозинський, Юля Стахівська.

-

На літературній лабораторії “Прощавай, міф!: мала література vs. велика мова”, яка відбулася 9 грудня в рамках виставки “Революційні моменти” Фундації ЦСМ, було визначено критерії запотребованої в Україні літератури, яка б несла соціальний зміст. “Мала література”, у розумінні Делеза та Ґваттарі як детериторіалізована література меншин, надає усьому індивідуальному політичного та колективного значення. Автори зачитають давніші та недавні вірші, у яких піднімають соціальні теми.

-
Блог “Революційних моментів”: http://www.revolutionary-moments.blogspot.com/

ІМБИР: The Anxiety of Influence

Thu, 10 Dec 2009 14:35:31 GMT

Будь-який суспільний процес затяжний і нарощує кільця. Для цієї різоми це теж актуально, тому з недавніх і давніших проектів:

Вуличний проект Худради з протидії соціальним захворюванням
(ПОСТЕРИ)

Революційні моменти
ПОЕЗІЯ : ОПІР СОЦІУМУ?
ПРОГРАМА

Fri, 27 Nov 2009 00:43:31 GMT

Fri, 27 Nov 2009 00:42:29 GMT

Fri, 27 Nov 2009 00:21:44 GMT

МОЯ ПЕРСОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ

Fri, 20 Nov 2009 22:29:26 GMT

Моя персональна революція

Революція – це конфлікт на
ринку збуту товарів, проста калькуляція,
ніяких романтичних мрій.
На мить споживач стає громадянином,
на мить, коли розчаровується у старих цінностях,
й обирає новий товар.
Ми – не більше ніж тусовка –
затіяли під час знаменних подій
суперечку про етику споживання
алкогольних напоїв та трави.
Уявіть, що сині - лише за горілку,
і вони – бухарі, а помаранчеві лише
за шишки трави і вони всі – планокури.
Тусовка попала під руку коменданта,
який прийшов не обкуреним, а п’яним, ніяким іншим.
Усі тоді стояли в одному ланцюзі
роздрібної торгівлі: кофішопи витісняли кабаки,
горілчана промисловість загиналась, ціна
на траву зросла.
Але я хотів під Адміністрацію Президента,
пам’ятаєте товариші? – Усі сміялись довго.
Я – громадянин України, ніхто інший.
На даху ми курили траву із докором сумління,
бо внизу бушував майдан, ми відчули
тусовкою цей скандал з горілкою чи то коньяком.
– Коли не можна курити траву, то пити також,
коменданте! Забулося вже навіть ваше ім’я,
ти – громадянин України, ніхто інший.

В. Лозинський

Незабутній шляґер:

Мені симпатичніша культура ґіків ніж гіпстерів, апропо!

SALVE!

Thu, 12 Nov 2009 20:11:42 GMT

Поріг приватної клініки в Кірлінзі під Віднем, в якій у 1924 році помер Франц Кафка.

ROB PRUITTE'S INSTALLATION

Sat, 07 Nov 2009 17:19:27 GMT

КУЛЬТУР-МУСТАШ (футуризм)

Thu, 05 Nov 2009 19:32:40 GMT

УКРАЇНСЬКИЙ ГРИП ДАЄ ВІДСІЧ НІМЕЦЬКІЙ ДЕРЖАВНІЙ КУЛЬТУРНІЙ ПОЛІТИЦІ

Thu, 05 Nov 2009 19:09:20 GMT

В інтерв'ю Єнс Фрібе, співак, концерт якого повинен був відбутися у Хлібі цієї середи, але не відбувся через грипову істерику, ставить доленосне, риторичне
питання для українського культурного простору: Чи можливе соціальне, товаристське без алкоголю та наркотиків? Для каналу Арте.

ПЕРСПЕКТИВНІ, МОЛОДІ, МУЗИКАНТИ?

Thu, 05 Nov 2009 18:35:41 GMT

terry yesterday

Wed, 04 Nov 2009 19:09:41 GMT

свіже фото Тері Річардсона не заливається з нету, правовий захист працює люкс.

ГЕРТА МЮЛЛЕР

Tue, 03 Nov 2009 20:52:14 GMT

Розгойданий подих

Переклад з німецької Христини Назаркевич

PERSONAL REVOLUTION

Fri, 30 Oct 2009 11:16:59 GMT

POETIC GHOSTHUNTING

Tue, 13 Oct 2009 08:54:31 GMT

Sun, 04 Oct 2009 21:23:56 GMT

Тадеуш Домбровскі /

Tadeusz Dąbrowski

До небесного царства не потрапить той,

хто чекає (роблячи купу непотрібних речей)

в п’ятницю до півночі, щоб могти безкарно з’їсти

кільце ковбаси. Не потрапить до неба той,

хто відчуває, що не може помолитися щиро, бо,

коли хотів торкнутись неба, торкав себе знову в

очікуванні на північ. Не потрапить і той, хто

молиться, натиснувши у магнітофоні на паузу,

і пауза визначає йому час. Не потрапить до

царства небесного врешті той, хто пише

за п’ять хвилин дванадцята вірш замість молитви.

(…)

з кожним наступним словом щораз щільніше укріпляю

цей вірш якби він мав бути ідеальним я мусів би

в ньому померти не раз я чув що найважливіше

це людина то ж залишаю у вірші щілину через

яку я в стані протиснутись цілком

можеш зайти туди щоб оглянути мій слід

якщо ти відважний можеш замість мене закритись

можеш теж нічого не робити.

* * *

Переніс тебе нехотячи на руках зі стриптиз-

клубу просто до свого ліжка і ретельно

втер у постіль, тож тепер кожен раз коли пробуджуюсь,

засинаю або сплю у мене неодмінно стоїть

перед очима пастельний образ збурених

перс і кожного разу відчуваю розкішний

біль, якби в носі мав сумління. Вирішив

з тим покінчити і скропив постіль парфумами

моєї мами; мене охопила розпука коли

з’ясувалося, що це ж той самий запах (такий

ніби яблучка). З того часу лежачи в ліжку

відчуваю, що одночасно і добрий і злий.

Переклад з польської

Ч.Ч.Ч.П.

Thu, 24 Sep 2009 14:45:13 GMT

Ч.Ч.Ч.П. - (С.С.С.P. ) пізніше С.І.S. (як СНД) - панкрок з Італії, експериментували багато. Давно не слухав ...

Дуже вдало поєднана естетика клерикалізму та комунізму.

Wed, 16 Sep 2009 06:28:57 GMT

17 вересня о 19.00
в project space галереї "Мистецького арсеналу" (Київ, вул. І.Мазепи, 28)

"НЗ"

учасники: Дмитрій Корнієнко, Микола Рідний, Леся Хоменко

відкриття виставки
в рамках проекту "МІФОЛОГІЇ"

НЗ

Название выставки подсказала инсталляция Николая Ридного «Запас» — ироническая рефлексия по
поводу экономического кризиса. Он наполняет сумки разных слоев населения — от школьников до светских
дам, стратегическими продуктами, как то: крупами, солью, сахаром, макаронами…

Зрелище забавное в своей анахроничности. В эпоху товарного изобилия
мифологическое построение прошлого все еще живо: мы, оказывается, по-прежнему
не уверены в завтрашнем дне и вынуждены запасаться как белки. В начале кризиса
эфирное время выпусков новостей заполняли забавными курьезами: вроде того, что
с полок супермаркетов периодически исчезает соль, ее разметают
предусмотрительные старушки. Не только пенсионеры живут с мыслью о «черном
дне», войне, голоде, активно фантазируя на эту тему. Психологи замечают, что
чем благополучней существование человека, тем больше он мучим страхом все
потерять, обратная сторона благополучия — фантазм катастрофы, которая его разрушит. От
страха неизвестности невозможно избавиться в принципе, к тому же, его
подпитывает пресловутая социальная незащищенность наших соотечественников…

Художников заинтересовал еще один «рудимент» совкового менталитета: страх
голода порождает «эстетику ожирения». Накопление подкожного жира служит
гарантией выживания, «стратегическим запасом», так сказать. Для
«среднестатистической массы» еда — единственно доступный способ наслаждаться жизнью
и даже, как ни ужасно это звучит, единственный смысл существования. Опять же,
с аналитической точки зрения еду можно
рассматривать как некий заместитель утраченных базовых ценностей — любви, привязанности,
самоуважения, а полноту — как заместитель полноты жизни... Здесь всплывает еще одна мифологема:
противостояние художника и «биомассы». Художник играет роль соглядатая кафкианского толка, «человека
толпы» который, на самом деле, всегда находится вне и над нею. Он не подвержен стадным инстинктам,
поэтому наблюдает, изучает представителей толпы как экзотических животных,
жизнь которых транслируется анималистическими телеканалами — и этот параллельный мир абсурда завораживает его…

«Бунт масс», в том числе, и в искусстве произошел давным-давно, но художник
все еще не считает себя побежденным. Как и сто лет назад не устает напоминать о
причинах банализации искусства: нельзя быть чересчур демократичным, понятным и
привлекательным для всех. Искусство длительное время ассоциировалось с
элитарностью сознания и автономностью территории. Между тем, внутри этой
территории в качестве агента-провокатора исподволь работала тенденция к
нарушению границ, выхода за рамки эстетического. Как результат — упразднение любых
внутренних критериев и рамок: коль скоро нечто выставляется в галерее, его
можно назвать произведением искусства, здесь определяющим является только
контекст... Так, шаг за шагом искусство продвигалось к тому, чтобы стать частью
индустрии развлечений, «медийной поверхностью», потерявшей свою глубину.
«Антикризисная мера» в этом случае — восстановление дистанции между наблюдателем и
толпой, ему необходимо перестать отождествлять себя с «поп-вкусом»…

Что и делает Дмитрий Корниенко, который однажды совершенно случайно, в
классических традициях «апроприированного» искусства, нашел на улице
фотопленку. Он проявил ее и получил снимки, на которых люди преимущественно
выпивали и ели. Затем, залюбовавшись алкоголической эйфорией на лицах толстых
теток, выбрал сцену «Завтрака на траве» (как он назвал ее в честь Мане) и
перевел ее в формат живописи... Леся Хоменко, которая весьма неравнодушна к
гротескной социальной типологии, прибегла к менее сложному способу наблюдения
видов. Она отыскала их просто на пляже, где идет соревнование пивных животов:
чей силуэт изысканней и рельеф круче. В этой «зеркальной» системе ценностей — чем хуже, тем лучше, — и кроется настоящая правда жизни, сильно
отличающаяся от правды искусства…

Мифологии

Цикл выставок, молодых художников
посвященных осмыслению аспектов новой арт-мифологии —
медиатора между социумом и
искусством, искусством и арт-системой…

Одно из определений «мифа» в современном мире — «культурный стереотип буржуазного сознания». Миф
подлежит демистификации, он должен быть опознан и обезврежен как источник
фальшивого значения, уводящего от истинной природы вещей. Буржуазное,
потребительское сознание — здесь ключевое понятие. Мифы общества потребления связаны как с уровнем культуры
потребления, так и с уровнем потребления культуры, искусства. Буржуазное
сознание распознает и оценивает произведение как товар. Оно слепо к озарениям и
глухо к новшествам, потребляет только то, что узнаваемо: «культур-продукты»
проверенного качества, которые, на поверку, оказываются суррогатами. Что
порождает главный комплекс, двойной стандарт современного искусства, который
оно, единожды отметив, предпочитает особо не рефлексировать: выпущенная в тираж
идея умирает, «забрендированное» искусство уже не является искусством как
таковым. Смерть искусства становится рождением товара…

Мифы как опустошенные оболочки смысла превращаются в рыночную упаковку. В
связи со все увеличивающейся капитализацией не столько даже рынка искусства,
сколько самого его сознания, шелуха этих конструкций множится странным образом,
плотно заслоняя реальность — прежде всего, внутреннюю… Роль мифов операциональна. Они действуют,
пользуясь языком онтопсихологии, как монитор отклонения, уводящий искусство в
сторону от понимания собственной сути, своего особенного экзистенциального
проекта. Искусство впитывает в себя человеческое измерение, а рынок — денежное… Вольно или
невольно художник нацеливается на подстройку под потребительский вкус, под
чуждый ему уровень культурного сознания. Произведение должно быть «красиво,
умно, глубоко», но так, как видит это обыватель. С начала 19 века, эпохи
романтизма, когда обострился внутренний раскол между точкой зрения художника и
«филистерскими заблуждениями», между эстетикой возвышенного и эстетикой
прекрасного, художник пытался автономизироваться от социума. Да так, чтобы в
тотальном социальном театре никоим образом не играть роль буржуа. Он примеряет
на себя маску то фальшивого обломка аристократии — по духу, а не по происхождению, то демонстративного
изгоя — «фрика»,
«ненормального», «морального урода». Весь 20 век прошел под знаком автономии
искусства и поисков его специфичности как особого рода человеческой
деятельности и, одновременно, ломки буржуазных стереотипов. Сегодня ситуация в
корне изменилась: во-первых, все предыдущие художественные стратегии уже
исчерпаны, от рафинированного формализма, до пресловутой «стратегии шока».
Во-вторых, буржуазное сознание оказалось достаточно гибким, чтобы
абсорбировать, «переварить» все и все перевести в денежный эквивалент. Его
базовый, матричный миф, порождающий все остальные — это миф о «шедевре», стоящем миллионы, миф о том,
что ценность произведения выражается в его стоимости, то есть, символическая
ценность равна рыночной…

Жизненная среда сегодня вся насквозь инфицирована мифами, разносчиками
которых являются масс-медиа и реклама. Мифология многоуровнева, а миф о
«шедевре-бестселлере» — из разряда мифологических построений арт-системы, пытающейся завуалировать
свое собственное влияние. Ведь это она продуцирует «тренды» и «бренды»,
продвигает определенные направления и личностей, она назначает им цену. Система
формирует моду: на политическое искусство, репортажное, дизайнерское
направление… Она же культивирует предуготованные мифологические роли:
харизматической «арт-звезды», куратора, арт-продюсера и т.д. как публичных лиц,
успешно себя продающих… Система — это главный генератор мифологических значений и
посредник между социумом и искусством. Она превращает искусство в шоу. Она
создает ореол медийных мифов «около искусства», который интересен и вашим, и
нашим —
инсайдерам и тем, кто следит за миром «тусовок» и ценовых рекордов.
Противостоять системе бесполезно, нужно лишь проанализировать, как она
функционирует, чтобы отличать внутреннюю мотивацию художника, посредством
которой проявляется инстинкт самосохранения искусства, от внешней, связанной с
карьерным продвижением…

Зараженность мифическими значениями заставляет трезво осознавать
принципиальную двуликость действительности. Мы предполагаем не хорошую и плохую
стороны медали, но явную и сокрытую. Искусство не может избежать момента
социальной адаптации, но банальность контекста все больше провоцирует в нем
«тягу к метафизическому». Так же, как личность осознает себя самое на фоне
чуждых ценностей, в противостоянии системе, так и в искусство вновь
возвращается беньяминовское понятие онтологического начала, «истока»
произведения. В нем интересно то, что выходит за рамки тренда и анонсированного
вектора мыслей художника. Да и художник все чаще сегодня убегает от самого
себя, охотно применяя прием остранения — добровольной утраты знакомых ориентиров
действительности. Это обновление взгляда позволяет ему дистанцироваться от
привычных механизмов восприятия, чувств, ощущений, дает возможность разорвать упаковку
мифологических значений и добраться до внутренней сущности видимого…

Виктория Бурлака

Tue, 08 Sep 2009 11:50:16 GMT

"SMALLTALK -80"

МОВА ПРОГРАМУВАННЯ

поетичний виступ

12.09.2009, субота 13:30

м. Львів, театр "Воскресіння", білий зал,
пл. ген. Григоренка, 5
афіша Молодої Республіки Поетів

«Р.Е.П. архів»

Tue, 25 Aug 2009 12:07:51 GMT

25.08.2009, сьогодні
в Арт-центрі «Я Галерея»

відбудеться показ відеоробіт з архіву групи Р.Е.П. Будуть продемонстровані відеодокументації серії київських акцій 2005-2006 рр. «Інтервенція», перформансу "Лірник" 2006 року, акції «Контрабанда» (2007), що була здійснена на українсько-польському кордоні, відеоробіт 2006 та 2007 рр., присвячених українським офіційним художнім інституціям. Ці роботи були показані на багатьох виставках, зокрема у Віденському Кунстхалле (2006), Варшавському центрі сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» (2006), у спеціальному проекті «Petroliana» другої Московської бієнале (2007), у Sidney Mishkin gallery в Нью-Йорку (2007), на третій Празькій бієнале (2007), Центрі сучасного мистецтва De Appel в Амстердамі (2008), Європейському фестивалі перформансу EPAF у Варшаві (2008), Бієнале медіа-мистецтва у Вроцлаві (2009). 30 серпня відеоархів групи «Р.Е.П.» буде продемонстрований на «Тижні актуального мистецтва» у Львові.

В показ включені роботи «We will R.E.P. you», «Акція без назви», «Партія Р.Е.П.», «Лірник», «Контрабанда», «Р.Е.П.-кореспондент. Академія», «Р.Е.П.-кореспондент. Спілка художників» (прем'єра роботи в Україні).

Показ триватиме з 19.00 до 22.00

за адресою: вул. Волоська, 55/57
ст.м. Тараса Шевченка