?

Log in

DATADIVERCITY

Recent Entries · Archive · Friends · Profile

* * *
* * *
&lt;iframe width="560" height="315" src="http://www.youtube.com/embed/6okxuiiHx2w" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>
* * *
* * *
halabuda-033 (1)
Ілюстрація - Олександр Бурлака

«Союз буд»

Перший з’їзд

Виставка відкрита лише 1 червня 2013 року з 15.00 на Лідо, Венеція

«Союз буд» – довготерміновий виставковий проект кураторської групи Худрада. Проект розвиватиметься як серія виставок у різних містах. Виставки-«з’їзди» «Союзу буд» розміщатимуться у стихійних несанкціонованих будівлях у різних містах та країнах. Першу виставку буде відкрито 1 червня на пляжі острова Лідо у Венеції.

«Ненормально, що наші нові міста не допускають і не надають можливості індивіду або колективу активно брати участь у створенні свого власного життєвого середовища. Основною метою повинно бути усунення цих протиріч». – пише М. Шідгельм у статті «Анархітектура» у журналі L'Architecture d'Aujourd'hui*. Опісля автор наводить революційне вирішення – цілковито інопланетний проект міста з «мінімальною, схематичною організацією, яка допускає максимальну свободу»: на системі рейок, доріг, ліфтів та пасових транспортерах вільно виникають, перебудовуються і переміщаються «будинки, які необхідні для життєдіяльності міста».

Проте революція відбувається тут і зараз. Хоча «розкіш мобільності» і постійне творче облаштування власного життєвого середовища – це скоріше доля пригнічених, а збалансована самоорганізація у міському просторі виникає як реакція на бідність. У фавелах і на звалищах усього світу, у маленьких халабудах та прибудовах, а не на сторінках архітектурного глянцю слід шукати паростки архітектури майбутнього.

Анархітектура у нашому розумінні – це архітектура без архітектора, у якій не працює звична вертикальна організація, а людина одночасно є «замовником», проектантом та будівельником. Ця архітектура максимально ефективна, використовує усі доступні матеріали і можливості, постійно змінюється і себе перебудовує.

Анархітектура ніколи не буває повністю приватною або суспільною. Вона ненадовго захоплює порожнечі, запроектовані у рамках центрального плану, паразитично обживає паузи ансамблів, порушуючи чистоту композиції. У той самий час стихійний «благоустрій» і убоге будівництво у щілинах та просвітах по-справжньому приватизованого і комерціалізованого міста зухвало порушує гарантії недоторканості приватної власності, представляє собою невизнане, нахабне, непідпорядковане життя, яке у будь-який момент може бути стерте руками професіоналів-чистильників. Безпритульні, роми, любителі настільних ігор на подвір’ї багатоквартирного будинку, прогульники, які прорізали діру у загорожі школи, пияки, які збудували столик у тіні гілок – це непрохані будівничі, виробники крихітних коконів «голого життя», дезертири як тоталітарного плану єдиного спрямування, так і безмежного поля бойової конкуренції. Бути дезертиром безмежного – означає весь час шукати пустки, щілини, пробіли, незайняті місця, через неувагу проґавлені воюючими або розумно залишені планувальниками.

Нестійкість та загроза краху сьогоднішньої індустрії будівництва, що базується на кредиті, а також поширений страх втрати житла, спричинює цілком реальну масову перспективу з кустарною адаптацією недобудованого, самозахопленням, самобудівництвом, відмовою від традиційного розподілу праці.

Для декількох із організаторів цієї виставки Венеція та Лідо і стали цими просторами безпритульності, пошуку незайнятого кута. Участь у проекті британського художника Марка Тічнера в українському національному павільйоні у 2007 році та квартирній виставці GINNUNGAGAP / PAVILION OF BELIEF перетворилася для учасників групи Р.Е.П. на поневіряння без місця нічлігу та виявлення порожнього будинку, у якому був незавершений до сезону бієнале ремонт та відчинені двері. Цей будинок і став їхнім житлом на декілька днів. У 2011 році художники у Венеції знову виявилися безпритульними – але на цей раз вони ночували на Лідо, де знайшли пляжні будинки, які спільно доглядало багато незнайомих одні з одним людей. Окрім того, що ці маленькі споруди з накриттями від сонця та столиками регулярно ремонтували, у них залишали олію, сірники, сіль та харчі, які не псувались. Створювався простір стихійного обміну та взаємодопомоги.

«Союз буд» народився саме завдяки досвіду безпритульності і спричиненим нею рівноправ’ям та взаємопідтримкою. Виставки «Союзу буд» і надалі обживатимуть «анархітектурні» конструкції, на котрі натрапляємо у найрізноманітніших місцях. У той же час архів проекту буде доповнюватися новими мистецькими роботами, у яких буде тематизуватися анархітектура, практики бідного, несанкціонованого і винахідливого облаштування життєвого простору. Презентація нових стадій розвитку проекту, нові зібрання «Союзу буд» проходитимуть кожний раз у новому місці, новому будинку. І водночас Худрада залишає за собою можливість показу архіву проекту в академічно-музейному просторі, який на відміну до стихійних конструкцій, які «ховаються», передбачає масовий доступ. Проект розрахований на довготерміновий розвиток і поступове залучення нових учасників.

* Текст було виявлено в одному із перекладених випусків журналу 1968 року, що був виданий у СРСР з метою ознайомлення з досягненнями Заходу.

Як добратися:

Місце носить назву Маламокко (Malamocco)
https://maps.google.com/maps?q=malamocco+venezia&um=1&ie=UTF-8&hl=it&sa=N&tab=wl

Добиратися до нього можна на будь-якому вапоретто, яке пливе до Лідо (на Лідо всього лиш одна зупинка). Від станції Лідо до Маламокко їздять автобуси А та В, у напрямку Альбероні (Alberoni). Від зупинки слід пройти по головній вулиці сільця Маламокко до моста, а потім по стежці у бік пляжу.

Емануель Алмборґ / Emanuel Almborg (Швеція)
Володимир Архіпов / Владимир Архипов
Обледеніння архітекторів / Обледенение архитекторов (Росія)
Сакен Наринов (Казахстан)
Ото Худек / Оtо Hudek (Словакія)
Володимир Воротньов
Відкрита група
Ксеня Гнилицька
Група Р.Е.П.
Сергій Зарва
Микита Кадан
Володимир Кузнєцов
Василь Лозинський
Микола Рідний і Белла Логачева
TanzLaboratorium (Україна)

ENG

"Union of Hovels" is a long-term exhibition project by the curatorial group HudRada. The project will develop as a series of exhibitions in various cities. The exhibitions-"congresses" of the "Union of Hovels" will take place in unsanctioned makeshift structures in various cities and countries. The first exhibition on June 1 is on the beach on the island of Lido in Venice.
How to get there:
The place is called Malamocco
https://maps.google.com/maps?q=malamocco+venezia&um=1&ie=UTF-8&hl=it&sa=N&tab=wl
You can take any vaporetto that goes to Lido (there is only one stop on Lido). From there, take bus A or B in the direction of Alberoni to Malamocco. From the bus stop, walk along the main street of Malamocco to the bridge and then along the path toward the beach.


Халабуда
* * *
* * *
* * *
ГоловнаСтаттіТекстиПереклад
НовиниТемаАкціїАртЛінкиГазетаРедакція
Нові українські журнали лівої критики на Форумі видавців у Львові - ПРОSTORY - український літературний журналНові українські журнали лівої критики на Форумі видавців у ЛьвовіАгота Криштоф: Все одно (фрагменти) - ПРОSTORY - український літературний журналАгота Криштоф: Все одно (фрагменти)Контрмимикрия Н.Троха II - ПРОSTORY - український літературний журналКонтрмимикрия Н.Троха II
Друкувати

Петер Гандке: зі збірки «Внутрішній світ зовнішнього світу внутрішнього світу»

з німецької переклав Василь Лозинський (Вівторок, 22 Листопада 2011)
У збірці поезії Внутрішній світ зовнішнього світу внутрішнього світу (Die Innenwelt der Außenwelt der Innenwelt) Петер Гандке відкрив для лірики досі не використовувані  форми тексту, як, наприклад, склад команди 1-го ФК Нюрнберг від 27.1.1968, титульні титри  до фільму Боні та Клайд і т.п. І хоча у наступні роки він з’явився на авансцені як автор прози та п’єс, проте надалі не покидав поетичного жанру. Це засвідчують хоча б поеми Життя без поезії та Синій вірш у збірці Коли бажання ще допомагало (1974) та  Вірш до тривання (1986), а також  гайку в записниках, один з яких під назвою Вчора у дорозі був опублікований у 2005 році. В Україні Петер Гандке відомий перш за все своєю п’єсою Наруга над публікою, романами Жінка-шульга та Страх воротаря перед пенальті.  

Новий досвід 

1966/
у Байройті/
перед показом опери “Трістан та Ізольда”/
я закинув/
на майданчику для паркування/
вперше/
монету/
у паркувальний автомат/:
для мене це був новий досвід/
а тому, що всі горді/
з нового досвіду/
я був гордий/
з нового досвіду;

читати далі

* * *



«Трудова виставка». Паралельна програма:

 

24 листопада, 17.00

 

Літературні читання та дискусія

«Інша робота vol. 2»

Участь беруть: Ярослав Гадзінський, Сяргей Прилуцкі, Катерина Бабкіна, Юля Стахівська, Олег Коцарев, Василь Лозинський (модератор).

Автори діляться своїм досвідом роботи як у гуманітарній і мистецькій сфері, так й у інших, та читають художні тексти. Визначити межу між творчістю та роботою складніше, ніж у випадках фізичної, найманої або виробничої праці. З огляду на це  важливо як літературний  твір виявляє суспільні проблеми або перформативно їх втілює.  Після виступів відбудеться дискусія на тему як покращити професійні та економічні умови культурної сфери і як вони співвідносяться з творчістю.

Презентація відео

«Відео-архів Андрія Полякова» (відео, 100 хв., 2011)

Андрій Поляков зібрав на роботі борт-супроводжуючого у літаках невеликої авіафірми чималий відео-архів. Вибрані моменти – відео-дайджест, найкращі уривки з того, що можна побачити у небі, і що не помітиш одразу без досвіду тривалого повітроплавання.

25 лиcтопада, 17:00

Презентація відео-робіт
Андрій Мовчан

«Дешифровка» (відео, 3 хв., 2011)
Робота журналіста покрита нездоровим ореолом привілейованої справи. Тим часом за кадром лишається весь процес виробництва інформації. Чи є принципова різниця між фабрикою новин і рештою фабрик? Зрештою, хто такий журналіст – робітник, чи щось непомірно більше? Адже, виявляється, існує суттєва різниця між професійною міфологією та працею.
Після перегляду відбудеться дискусія за участі Андрія Яницького, активіста Київської незалежної медіа-профспілки.

Віталій Атанасов, Анастасія Рябчук
«Херсонський машинобудівний завод» (відео, 30 хв., 2011).
Відео побудоване на документальних матеріалах та інтерв’ю з робітниками, які брали участь у протестах 2009 року в Херсоні. Робітники розмірковують про те, чому розпочалися протести і як вони відбувалися, про солідарність робітників інших підприємств, про те, чому протести завершилися поразкою і яке майбутнє у робітничого руху в Україні.

 

Виставка працюватиме з 17 листопада до 2 грудня 2011 у будні дні з 10:00 до 18:00 за адресою:

Центр візуальної культури НаУКМА, Київ, вул. Сковороди, 2, Староакадемічний корпус, 1-й поверх.

За підтримки:  Transit.at http://www.tranzit.org/,  ERSTE Stiftung, Науково-дослідного  центру візуальної культури http://vcrc.ukma.kiev.ua/uk/,  Фундації ЦСМ http://cca.kiev.ua/,  MediaLab

Інформаційні партнери:    Springerin http://www.springerin.at/ Labourarchive http://laborarchive.blogspot.com/,    Проstory   http://www.prostory.net.ua/                                           

http://hudrada.tumblr.com/    

* * *

Вибрані поезії Уляни Вольф

Уляна Вольф (Uljana Wolf) народилася 1979 року в Берліні, поетеса, перекладачка та упорядниця. Студіювала ґерманістику, культурологію, анґлістику в Берліні та Кракові. Публікувалась у таких часописах та антологіях як Lyrik von Jetzt (Dumont 2003), Poetry Ireland Review, Lettre International, New European Poets (Graywolf 2008) та Dichten #10: 16 New German Poets (Burning Deck 2008). Співупорядниця альманаху поезії Jahrbuch der Lyrik (S. Fischer 2009). За збірку віршів коханє я купила хліб (kochanie ich habe brot gekauft), (kookbooks, Berlin 2005) отримала премію ім. Петера Гухеля. Її наступна збірка фальшиві друзі (falsche freunde) з’явилася 2009 року у видавництві kookbooks. Уляна Вольф живе у Берліні та Нью-Йорку. В Україні Уляна Вольф представить свою творчість на цьогорічному фестивалі MERIDIAN CZERNOWITZ.

Простори публікують вибрані вірші з обох збірок авторки. Цикл віршів SUBSISTERS – гра-експеримент з кіно-субтитрами, який відображає неточність і викривленість сприйняття картинки та тексту, коли око перебігає від одного до іншого і назад, що таким чином кіно з субтитрами уже не те саме кіно що без них. «Ориґінальні версії» віршів, які присвячені відомим акторкам голлівудських фільмів, відрізняються від «ориґінальних версій з субтитрами» тим, що традиційні жіночі ролі у них зміщені, постають іронічнішими, впертішими, а навіть ледь ненависнішими. Співпадіння і відмінності обох текстів нагадують «переклад» з однієї мови і на ту ж саму. 

 

* * *
ЭВРОВІРШ
 
якби хотів узагальнити
надалі сказане, то не вжив би
поняття ані стиль, ані комфорт,
важко знайти місце таке схоже
на європейський ландшафт
на сувенірі, різноголосся культур і
занепад скульптури у Стародавній Греції та
Римі призвів до появи центрів
для туристів і віршів для туристів.
безконечні запозичення та
контраверсії, пізнати можна їх красу
у репліці, на фабриці ворголізмів.  
«Gaudeamus igitur,
Juvenes dum sumus!»
Інформаційний дефіцит ще
не подолано, Європо,
сліди колоній твоїх не знищено,
тебе не викрадено!

1991
 
візьмімо звичайне село у цей рік,
яке пізніше стає унікальним
у наших спогадах про дитинство.
там звичайний на той час сільський
клуб, де крутять кіно і фільми про Брус Лі
по відіку. Ще там проходили вибори, абсурдний
ритуал у фойє, стояли різнобарвні кабінки,
червоні і сині –  дійство було таке ж таємне
 як і дискотека. Кабінки були самі по собі
туди ринув народ. Наступного дня на дверях
сільського магазину продовольчих товарів
опублікували результати референдуму:
двоє було проти від’єднання
країни від Cоюзу братніх народів.
всі називали їхнє прізвище, немісцевої російськомовної
сім’ї фельдшерів і тепер у пам’яті,
дошка оголошень здається дошкою ганьби,
зрештою, не було війни і дарованому коню
у зуби не дивляться.  
* * *
Моя вакаційна книжкова рекомендація -
Ірвін Шоу. Хліб по воді.
Irwin Shaw. Bread upon the Waters

(1981, . укр.перекл. 1987 рік В. Мусієнка та О. Логвиненка). Написана у телевізійну еру, якнайкраще надається для легкого читання та імітативно замінює телесеріал (Шоу , здається, навіть згадує у книзі, що телебачення вчить добрим манерам).

Шукайте, мабуть, у бібліотеках або антикваріатах. Я знайшов на антикварному книжковому ринку біля пам'ятника Федорову у Львові за 5 грв. позаминулого літа.
* * *
* * *

Previous